sichen

Чиста Українська мова у праці 1619 року.

Published: December 28th 2022, 4:27:43 pm

Цей текст присвячений одному з найцікавіших історичних документів, що мені доводилось бачити, в контексті української мови.

Московський міф твердить, що все українське є другорядним, молодшим, менш значущим. Натомість все московицьке більш давнє, важливе, першочергове, старовинніше. Ці всі тези стосуються і мови.
Цей текст показує нам, що Українська мова існувала 400 років тому. Існувала майже в тому ж вигляді, в якому вона існує зараз. Якою я вам пишу цей текст.

Джерело, яке ми будемо використовувати, традиційно російсько імперське. Це для того, аби московити не могли заперечувати, що це англосаксонські вигадки, щоб підірвати мугутність расєюшкі. Проте це джерело містить багато цікавого для нас.
Джерело — "Київська Старина". Київська Старина це історичний журнал, який виходив в Києві у 1882—1907 роках. Тобто в часи російської імперії.
Посилання на джерело:
https://archive.org/details/kievskaya_starina_1883_12/page/n129/mode/2up?view=theater
Нас цікавить випуск за грудень 1883 року. На сторінці 130 з 242 у джерелі (на самих сторінках журналу це 652 сторінка) у нас є стаття, яка називається "Две южно-русския интермедии 17 века".
У цій статті описується, а потім і наводиться, текст двох інтермедій українською мовою (російська цензура називала це южно-русскім нарєчієм) написаних Якубом Ґаватовичем.

Хто такий Якуб Ґаватович.
Це українсько-польський письменник, священник, педагог, культурно-освітній діяч. Народився і помер у Львові, вчився в Кракові, більшу частину життя провів у сучасній Львівській області. У передмові до інтермедій в Київській Старині сказано, що вони не можуть відповісти на питання, русин Якуб Ґаватович, чи поляк. Проте простою народною мовою (тобто місцевою львівською, тобто українською) він володів досконало.
Детальніше про Якуба Ґаватовича почитайте на цій сторінці вікіпедії:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D1%83%D0%B1_%D2%90%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Вікіпедія каже, що Ґаватович навіть брав участь у переговорах з Богданом Хмельницьким, коли козаки брали в облогу Львів. Але повернемось до нашої теми.
Київська Старина, в передмові до цих інтермедій, нам каже, що в давньому тексті 1619 року, який має назву "Трагедія або візерунок смерті Пресвятого Івана Хрестителя Посланця Божого..", написаному, вочевидь, польською мовою, є прикладені дві інтермедії українською мовою, але в польській транскрипції, за авторством Якуба Ґаватовича. Ну звісно в тексті Київської Старини мову названо южно-русскім нарєчієм, хоча трохи далі по тексту все таки йдеться про український, щоправда говір, а не мову.
Після недовгої передмови, яку я рекомендую вам почитати, де зокрема йде короткий опис сюжету цих двох інтермедій, йде і сам текст інтермедій, тільки вже в російській транскрипції. Нагаду, що в оригіналі текст був у польській транскрипції, простіше кажучи українська мова записана латинськими, польськими буквами. Передмова і текст двох інтермедій разом займає 12 сторінок, тому ви самостійно можете прочитати їх прямо зараз, перейшовши за посиланням на джерело. Прочитавши ви неодмінно переконаєтесь, що інтермедії написані живою українською мовою, яка на 95% щонайменше відповідає тій, якою розмовляємо ми. Саме так 400 років тому говорили у Львові і околицях прості українці. Ну чи то русини.
Вікіпедія каже, що того ж 1619 року ці інтермедії були поставлені у населеному пункті сучасної Львівської області, під час постановки п'єси "Трагедія або візерунок..". Тобто українці мали змогу не тільки говорити своєю мовою у 1619 році, але і дивитись вистави, поставлені цією мовою. Я думаю не варто говорити про якісь вистави і театри в цей час на московії.

Ось що каже автор каналу "История Руси", з відео якого я вперше дізнався про ці інтермедії:
"Из прочитаного текста мы понимаем, что в 1619 году Украинский язык и только он, был в употреблении народном. Более того, на этом языке создавались интермедии. Даже уже словосочетание с 1619, москва и интермедии вызывает смех, потому что первый театр на Московии появился только в 1672 году и просуществовал он не полных 4 года. Его организовывал и писал первые пьесы Немец. А когда царь в 1672 пришел на первую постановку театра, царица и дети смотрели театральное представление из отгороженого помещения сквозь щели досок. Как мы понимаем, даже здесь, в царской семье уже новой династии Романовых, соблюдались старые правила, где жизнь женщин Московии отличалась от европейской жизни женщин, а более походила на жизнь мусульманок. Когда этот первый спектакль был окончен, все, кто его смотрел, отправились в баню, дабы смыть с себя этот грех."
Посилання на це відео автора каналу: https://youtu.be/ISJQqRbJk8g

Які висновки ми можемо зробити?
Прочитавши текст цих інтермедій в російській транскрипції з Київської Старини, у мене, гадаю як і у вас, склалось чітке уявлення про те, що мова місцевого, простого народу Львівщини 400 років тому, майже не відрізняється від нашої сучасної української мови. Гадаю 99% слів у цих текстах ви легко зрозумієте. Тож якщо за 400 років українська мова так мало змінилась, скажімо, що десь приблизно на 5%, то чи не можемо ми припустити, що за часів Русі, іще приблизно 400 років тому, тобто 800 років назад, говорили такою ж, або схожою мовою? Нехай ще на 5% зміненою?
Звісно, професійні лінгвісти і філологи мене поправлять, що мова змінюється не з однаковою швидкістю і інтенсивністю, що мова може залишатись незмінною століттями, а потім за кілька десятиліть суттєво змінитись під тиском певних чинників, тому робити такий висновок, ґрунтуючись на змінах мови між 17 і 21 століттями - некоректно. І це безумовно так, але беручи до уваги інші фактори, як наприклад аналіз графіті Софії Київської, аналіз старих літописів та інших текстів, де філологи віднаходять пласти української лексики, беручи до уваги такі знахідки часів давньої Русі, як меч "Коваля Людоти", про який я писав в минулому дописі, я роблю свій НЕПРОФЕСІЙНИЙ, НЕ ФАХОВИЙ висновок, що лінгвістично саме українці є спадкоємцями давньої Русі. Звісно не тільки лінгвістично, але й територіально, генетично, історично, культурно і так далі, проте зараз ми розглядаємо лише один з цих аспектів.
У будь-якому разі ми з упевненістю можемо сказати, що нашу мову не вигадав ні дєдушка Лєнін, ні австрійський генштаб, ні ще якісь рептилоїди з Нібіру. Наша мова настільки ж древня, як і інші європейські мови, а можливо і давніша за деякі. Наша мова існувала щонайменше 400 років тому, а насправді і значно раніше, при чому існувала у вигляді, який мало відрізняється від сучасної української.

Наостаток хочу процитувати ще один цікавий уривок передмови до інтермедій з Київської Старини на сторінці 656:
"Тем не менее язык помещаемых интермедий представляет любопытнейший материал для филологов как по множеству особенностей и отличий местного галицкого говора, сохранившегося и поныне, так и по обилию следов и форм архаических. Допуская, что он мог пострадать от польской транскрипции, следы которой чувствуются в нашем списке, заметим однако, что совершенно таков язык судебных актов южно-русских XVI—XII вв. в таких местах, где, как например в личных показаниях свидетелей или потерпевших, сильно пробивается на ружу из под канцелярской оболочки живая природная речь."

Тобто я правильно зрозумів? Автори Київської Старини за часів рос. імперії кажуть, що в судових актах 16-12 століть (я не знаю чому написано в зворотньому хронологічному порядку, може це якась опечатка?) в особистих показах свідків чи потерпілих пробивалась така ж мова, як в інтермедіях Ґаватовича? Візьмемо навіть найпізніше століття, з проміжку, який там вказаний, 16 століття це ще на 100 років раніше, ніж ці інтермедії. Якщо я правильно зрозумів цей уривок з передмови, то він тільки підтверджує моє припущення про те, що українська мова ще більш давня, вона сформувалась в такому вигляді не 400 років тому, а значно раніше. І можливо сягає часів давньої Русі. Якщо не в такому вигляді, то у всякому разі досить схожому.

Це був огляд однієї з найкращих "методичок" стосовно української мови, щоб перетворювати наших ворогів в кумедних клоунів, коли вони заперечують існування нашої нації і мови. Сподіваюсь ця інформація сподобалась вам так, як сподобалась колись мені.